Запрошуємо українських митців та мисткинь, які перебувають в Україні, подавати заявки на участь у резиденції Розсіювати, збирати, вдивлятись, що відбудеться в Чернівцях!

Дедлайн: 23 липня, 23:59

———

До повномасштабної війни Чернівці вважалися важкодоступним, хоч і з добрим туристичним потенціалом, периферійним українським містом. Відсутність значних промислових потужностей тут та в області свідчила радше про обмежені можливості для самореалізації та розвитку, натомість пограничне розташування та близькість Румунії й Молдови формували територію стійких міжкультурних контактів. Тепер географія з відсутністю великих військових та промислових об’єктів, рятує Чернівці від ракетних ударів та забезпечує транзит допомоги з-за кордону. Оксана Довгополова стверджує, що від 24 лютого Україна “мапується наново”. У випадку з Чернівцями те, що за мирного часу могло бути недоліком, нині сприймається як перевага.

Разом з мінімізацією військової небезпеки, присутність війни у публічному просторі міста відчувається заблюреною та витісненою у приватне поле. Її публічний прояв все більше розсіюється за повсякденними соціальними практиками-рутиною, або ж фестивальною атмосферою центру Чернівців. Здавалося б, місто дрейфує в бік перед-повномасштабної нормальності, стаючи відносно безпечним прихистком. Проте саме міський простір, у якому не відбувається (не пропонується) виробництва нової мови осмислення або який залишається в своїй довоєнній формі, швидко заповнюють клішовані та застарілі практики воєнної меморіалізації.

Якими є наші практики збирання індивідуальних та колективних досвідів, що ми інтенсивно проживаємо від 24 лютого? Яку оптику може запропонувати мистецтво для вдивляння та яку мову для осмислення й ословлення цих множинних досвідів війни у публічному просторі? Чи здатні ми на висловлювання взагалі? Що з цього ми розсіюємо полем спільного майбутнього?

Ми хочемо відкрити дискусію та подумати про ідентичність віддаленого від воєнних дій міста, що формується наново. Поспостерігати за тим, яким є місто зараз, які нові зв’язки вибудовуються, а які перестають існувати.

Резиденція триватиме з 22 серпня по 16 вересня та збере у Чернівцях 5 учасників і учасниць, які готові запропонувати власні ідеї до втілення.Програма включатиме менторські сесії та групову презентацію. Кураторка резиденції — Анна Потьомкіна. Координатор(к)и: Олег Барасій та Оля Поляк.

Ця резиденція підійде для митців та мисткинь які:

• проживають та/або колись проживали у Чернівцях
• не мають прямого стосунку до міста, але мають досвід роботи з публічним простором
• готові запропонувати окремі мистецькі роботи або учасницькі практики (воркшопи, дискусії, партисипативні дії) для публічного міського простору 
• працюють індивідуально та не є мистецьким колективам чи дуетом 

Дати та умови:

• Програма резиденції триватиме в Чернівцях з 22 серпня по 4 вересня, а монтаж і презентація робіт — з 14 по 16 вересня.
• Ми відшкодуємо витрати на дорогу, проживання у Чернівцях на період з 22.08 по 4.09 і з 14 по 16.09, виплатимо добові кошти.
• Ми пропонуємо учасникам та учасницям гонорари у сумі 300 євро (у гривневому еквіваленті), а також до 300 євро (у гривневому еквіваленті) на створення робіт.

Розсіювати, збирати, вдивлятись — резиденція, організована Центром Gedankendach за дружньої підтримки Goethe-Institut в Україні.

Анна Потьомкіна — кураторка та художниця з Миколаєва. Живе в Івано-Франківську. Працює з перформативними та тілесними практиками, відео та текстом. Фокусом її інтересу є взаємозв'язок тіла і ландшафту, а також феномен периферії з її соціокультурними аспектами і можливостями. Розвиває низові ініціативи в малих містах, фасилітує навчальні формати. Як кураторка “Асортиментної кімнати” координувала резиденції “Акти Відчаю” у 2020, “Тіло на землі: Перформативна резиденція на Хаті-Майстерні” у 2021, “Робоча кімната” та “Резиденція про майбутнє” у 2022. У Чернівцях у 2021-2022 роках співкурувала проекти “Втілення” та “Тіло міста” для місцевої спільноти молоді.

Форма для подачі заявки